Якось узимку пішов на річку фазан напитися вод. У того фазана був довгий розкішний хвіст. Попоковзався фазан по льоду, що скував річку, поки, нарешті, знайшов ополонку й припав до крижаної води. Фазан пив і пив, а коли напився, не міг зрушити з місця: довгий розкішний хвіст його примерз до льоду...
Кажуть люди, що в давні часи в тих місцях, де правив народом хан Джанибек, де не взявся парубок, що не вмів просто так по землі ступати чи під кущем лежати. Звали парубка Чагатай. Змалку був хлопчина моторний та працьовитий. У дорогу рушати — прудкий, як вітер, скакун його віз, слово сказати — і насмішить, і доведе до сліз, […]
Колись давно жив собі хан. Прожив він на світі чимало років, та все не було у нього дітей. Довго не мав дітей і мудрий візир його. Нарешті одного року ханова дружина народила сина, а дружина візира — дочку. Минув час, виросли діти, і батьки одружили їх...
Колись давно-давно був собі хан. Про цього хана йшла в народі слава, як про великого мудреця. Сам хан нітрохи не сумнівався у власній мудрості. Але ж недарма кажуть: «У хорошої дружини й чоловік справний, де розумний візир, там і хан славний». Завдяки своєму мудрому візирові хан зажив слави мудреця. Та він і гадки не мав, кому цим повинен завдячувати...
Одного разу хан зібрався на полювання й забаглось йому взяти з собою Апенді. — Гей, Апенді, поїдеш сьогодні з нами полювати на кіз, — сказав він. Не довго думаючи, Апенді погодився. Але посадовили його на страшенно ледачу й зачухану шкапу. Довгенько ганялись мисливці за козами, коли ж надвечір повернули додому, зненацька вперіщив дощ. Усі мали добрих, […]
Дурний хан від нудьги наказав своїм джигітам привести справжнього дурня. Джигіти сіли на коней і поїхали виконувати ханський наказ. — Де ж знайти дурня? Якщо ми приведемо звичайну людину, хан нас не помилує, — сказав перший джигіт. Другий відповів: — Невже ти такий нетямущий, не знаєш, що робити? Схопимо першого-ліпшого, кого зустрінемо, й поведемо до хана. […]
Один хан, геть очманівши з неробства й нудьги, звелів своїм джигітам: — Хоч з-під землі дістаньте, а знайдіть мені справжнього Дурня. Рушили два джигіти на пошуки. — Ну кого ти зараз йому знайдеш? — каже один джигіт. — А приведемо звичайну людину, хан не помилує. — Дурень ти, — відповідає йому другий. — Знайшов чим журитися. Першого-ліпшого й приведемо. Скажемо, […]
Колись давно-давно був у хана птах Зимирик. Щоранку цей птах розповідав ханові найцікавіші новини з усього світу. Та одного разу чарівний птах зник. Хан втратив апетит і сон, посилав у всі кінці світу джигітів, та Зимирика ніде не знаходили. Тоді хан зібрав усіх людей зі свого царства й звернувся до них...
Колись в одному аїлі жив бідняк на ймення Алдар. Не було у них з жінкою анічогісінько, крім полатаної юрти. Навіть малого собаки не мали вони, щоб кругом юрти бігав. А так хотілося мати хоча б корівчину, щоб було кого порати. Якось Алдар і каже дружині...
В одного старика було два сини. Відчув старий, що жити йому недовго зосталось, покликав до себе синів і каже: — Діти мої! Все, що у мене є, після моєї смерті поділите нарівно. Ти, старший, не кривдь молодшого, не обділи його при розділі. І обіцяв старший син виконати батьківську волю. Але насправді вийшло зовсім не так. […]
Був у діда та баби син-одинак. Дуже бідно вони жили. Мали сяку-таку худібку, але й ту довелося дорізати — нічим годувати було. Думали дід та баба, гадали та й вирішили віддати сина до міста в найми. Не одне місто батько з сином обійшли, але ніде не хотіли наймати хлопця. Ішли вони якось дорогою та добряче втомилися. […]
Колись давно-давно був собі один падишах. І надумав він випробувати мудрість падишаха сусідньої з ним держави. Для цього велів падишах своїм майстрам-ювелірам зробити з золота три однакових ляльки й г послав їх з гінцем падишаху-сусіду. Гінцеві ж так наказав...
Коли це було, того ніхто не знає, але жив собі на світі чорноокий та рожевощокий хлопець. За зеленими горами, біля білих, вічно вкритих снігами гір, жили його дідусь та бабуся. Вирішив хлопець провідати їх. Ішов він удень і вночі, переправлявся через стрімкі річки, долав високі перевали. Радо зустріли онука дідусь та бабуся. Погостював у них […]
Колись дуже давно жили собі два чоловіки — Мінбай та Джузбай. І була в Мінбая тисяча овець, а в Джузбая всього лиш сотня. Мав Джузбай сина Чинибека. Одного разу Мінбаїв син, пасучи отару, приліг та й заснув. Тим часом між вівці закрався вовк і давай «рахувати» їх по одній. Побачив це Чинибек, що пас неподалік і свою […]
