Давно це було, вже не пам’ятаю й коли. Жив собі хлопець, торгував він сойовим сиром, тому його й прозвали — Сань-лан — «торговець сиром». Батька його за якусь провину посадили у в’язницю, де він і помер, а мати з горя довго плакала, поки не захворіла і не злягла в ліжко. Добре, що хлопчисько був хоч юний літами, […]
В тих місцях, де нога людська не ступала, жило троє братів. Старшого звали Шунь Фин-ер — «Велике вухо». Десь там за тисячу верст вітер шелесне травою, а він уже чує...
Було це давно-давно, дуже давно. Жили собі чоловік та жінка, було у них дві дочки та син. Батько з сином плели бамбукові кошики, а мати з дочками ткали полотно та вишивали. Усі вони були дуже роботящі, працювали вдень і вночі...
У одному місті жили три дуже короткозорих чоловіки. Але всі троє вихвалялися, що пильністю очей у багато разів перевершують інших людей. Якось вони зустрілися в чайній. Перший короткозорий сказав: — Пильність моїх очей насправді дивна — на відстані ста кроків, я можу побачити боби в киплячій воді. Сказавши це, він самовдоволено розсміявся і випив повну чашку […]
На перевалі біля гори Тайшань можна побачити фундамент якогось будинку. Усі проїжджі цікавляться, де ж сам будинок. І тоді старі розповідають їм дивну давню легенду. Колись тут стояв храм. У храмі жив старий чернець. Як і належало ченцю, він сам не працював, а жив тим, що здавав біднякам землю, яка належить храму, одержуючи за це чималі гроші. […]
Жив колись у невеличкому глухому селі молодий селянин Хуан Сяо. З раннього ранку й до пізнього вечора юнак працював у полі, але ділянка землі йому дісталася від батька така мала, що нерідко й спати доводилося лягати голодним, але й снідати часто бувало нічого...
Задумав колись князь збудувати високий, високий палац, аж до самого неба. — Заберу я у людей племен тун і мяо їх золото, срібло, заберу все продовольство та кращих дівчат і замкну все це в палаці, а сам зійду наверх і стежитиму за навколишніми селами, щоб вони не повстали проти мене, — говорив він. І звелів князь […]
Рідко кому щастить знайти річ, та не просту, а чарівну. Правда, старі люди кажуть, що бували такі випадки. От що відбулося колись в одному селі. Треба було селянину на ім’я Ван скласти глиняну стіну. Покликав він на допомогу сусідів. Жив він із сусідами дружно. Узагалі село було в них дружним: разом працювали, разом відпочивали, разом […]
В одному селі жила собі дівчина на ім’я Сяогуй. Батько її помер, коли вона ще була маленька, тож матері з дочкою довелося самим заробляти собі на прожиток...
Колись, у сиву давнину, на небі сяяло дев’ять сонць, а на землі було жарко, як на шматку розпеченого заліза. Дерева і трави не могли рости, посіви не могли сходити. Важко було жити людям! І тоді, насупивши брови, вони зійшлися на раду і почали вирішувати, як позбутися дев’яти сонць. Один мудрець сказав: — Я думаю, треба […]
Хто з народу лісу не чув пісню «Аси здіймається на гору»?! Цю пісню співають юнаки і дівчата, старі й діти. Її полюбляють і в Баошані, і в Лунліні, і в Іцзяні, і в багатьох інших місцях. Але чи пам’ятає хтось, звідки взялася ця чудова пісня? А народилася вона з дуже старої легенди. Послухайте, що розповідають […]
У давні-давні часи на березі моря, в невеликому селі, з трьох боків оточеному високими горами, жив старий Юй Гун. Односельці любили його за веселу вдачу і кмітливість. Людей у цьому селі було небагато. Не всякому подобалося жити серед гір, які важко було подолати. Тільки раз на рік виходили селяни із села, щоб поміняти своє зерно […]
Жив колись на світі старий дід. Усе життя тяжко працював, мав на обліку кожен мідяк свого мізерного прибутку, тож і зумів виростити трьох синів. Шкода лише, що не навчив їх працювати і господарювати так, як сам це робив...
Якось вовк і лисиця побачили в лісі будинок. А на дереві неподалік сиділа мавпа. Вони і запитали її. — Чи ти не знаєш, мавпо, хто в цьому гарному будинку живе? — Заєць, — відповіла мавпа, — він пішов на город за морквою. Тоді лисиця і вовк увійшли в порожній будинок і запросили до себе й мавпу. — Ми будемо […]
Жив один князь. Було йому вже за п’ятдесят, але він жодного разу ще не виходив зі свого палацу. Усі дні проводив він зі своїми дружинами, пив, їв і розважався. Але нарешті це йому набридло, і він вирішив подивитися, що робиться на білому світі. Того ж дня, узявши із собою слугу, він вийшов з палацу. Шляхом […]
В лісі, на схилі гори, жила ватага мавп. Одного місячного вечора спустилися вони до підніжжя, щоб удосталь погратись на великій галявині. Бігають собі поміж деревами та кущами, стрибають, з цікавістю розглядають усе довкола...
