Один король був такий нещасливий, що не міг викохати жодної дитини: всі його діти вмирали ще в сповиточку. Нарешті народилося в нього один за одним двоє синів. їм минуло по кілька років, і вони вже мали своїх вихователів. Але молодший вчився куди краще й пильніше, ніж старший...
В одному селі жив дуже бідний рибалка. Мав він жінку й шестеро дітей. Ніде було рибалці ловити рибу, тільки в панському озері. А за це він мусив щодня постачати панові стільки риби, скільки той забажає...
В одному селі жило двоє братів, багатий та бідний. Багатий брат, може, й зайшов би часом до бідного, та лиха жінка йому цього не дозволяла. Отож брати не бачилися аж сім років...
Намостив жайворон гніздечко в лісі. Прийшов кріт і хотів зруйнувати гніздечко. Жайворон літав навколо, пищав і просив, щоб кріт не чіпав його хатки, бо тоді малі пташенята загинути. Де не взявся вовк. Послухав, як нищить жайворон, і питає...
Під Острудою є місто, яке здавна зветься Воріни. Колись, багато років тому, панував там німецький рицар, якого звали Дітріхом. Був це великий гульвіса. Сам кремезний, високий, борода чорна, плащ із чорним хрестом, а на поясі меч...
В одної жінки була дочка. Звали її Кася. Була вона гарна й здорова, але страшенно ледача. Років до двадцяти сиділа на печі й нічого робити не хотіла, тільки спала або їла...
Давним-давно, років, може, з двісті тому, в одному селі жив чоловік на ім’я Міхал. На зріст він був невисокий, але силу мав неабияку — однією рукою підіймав лантух з зерном, мов невеличку торбину, ще й завдавав його собі на плечі...
Старий князь сидів на дубовій лаві, вкритій ведмежою шкурою. Яскраво палахкотіли дрова в печі, а він ніяк не міг зігрітися. «Життя минає»,— сумно подумав він. Підвівся з лави і підійшов до вікна. Навколо буяла соковита зелень. З веселим галасом бігали наввипередки діти. — Цій землі потрібні мудрі й справедливі правителі,— стиха промовив князь. Сам він […]
В одного чоловіка було двоє синів. Старшого звали Валек, меншого — Войтек. Валек був як усі люди: розумів те саме, що й інші, у великі мудреці не пнувся, а проте всі звали його розумним через те, що брат у нього був дурний...
В одному селі жила старенька вдова. Було в неї троє синів, яких вона дуже любила. Кожен із синів мав своє ремесло. Старший вивчився грати на органі й став органістом. Такий він був мудрий та вчений, що міг прочитати кожну книжку, навіть писане міг розібрати, і за це люди дуже його шанували. Сам ксьондз частенько запрошував грамотія до себе...
З давніх-давен відомо всім, а особливо старим бабусям, які люблять про це оповідати зимовими вечорами біля печі, що на Ява Купала, коли буває найкоротша літня ніч, у лісі зацвітає папороть. Хто ту квітку знайде, зірве й сховає, матиме щастя на все життя...
Колись давно в одному містечку жив швець Філіпи Дратва. Всі в містечку знали того шевця, і не дивно: над дверима його майстерні висіла вивіска, яку кожен бачив здалека...
