Жив колись флейтист на ім’я Тохей. Над усе на світі любив він грати на своїй флейті. Так він грав і жив безтурботно, поки не прожив усе своє добро. Друзі його покинули, і залишився він сам зі своєю флейтою. А флейта в нього була знаменита, таких у всій Японії лише три. З нею обійшов Тохей усю країну, побував […]
У селі Катано провінції Каваті жив колись самурай[1] на ім’я Санетака. Багато в нього було землі і грошей, мав він дружину-красуню, одного лише йому бракувало — дітей. Почало подружжя молити богиню Каннон[2], щоб та послала їм хоча б одну дитину. І от народилася у них донька. Подякували батько і мати в храмі Хасе богині за те, […]
В одному селі жив селянин на ім’я Гембей. Сусіди недолюблювали Гембея: занадто вже він був хвалькуватий. Якщо з кимось траплялася неприємність, Гембей сміявся і промовляв: — Зі мною таке ніколи не станеться! Мене так просто не обдуриш! Якось Гембей зібрався до міста. Він вирішив купити собі на базарі телицю. Дружина Гембея вибрала найміцнішу мотузку і, […]
Колись, давним-давно у маленькому будиночку за горою жив самотній дроворуб. Він був дуже бідним, рубав у лісі дерева і тим заробляв собі на хліб. Якось увечері повз його халупу, ледь тягнучи ноги і спираючись на ціпок, проходив стомлений мандрівник. — Вибачте, будь ласка. Мені дуже ніяково прохати вас, але я заблукав і не знаю, як […]
Відслужив чернець службу в храмі і вирушив додому. А в кущах біля дороги лисиця причаїлася. Побачила вона ченця, забігла вперед і обернулася на красуню. Зустрілися чернець і лисиця-красуня. Посміхнулася лисиця ченцю чарівною посмішкою і каже співучим голосом: — Куди це ти, поважний ченцю, прямуєш? А сама так вся і в’ється перед ним. Подивився чернець на «красуню» […]
Один князь мав безліч дивовижних скарбів. Чого тільки в нього не було: і роги бородатого лева, і риб’ячий пуп, і навіть пов’язка на стегна бога грому Камінарісама! Князь дуже пишався своїми скарбами. Але його особливою гордістю був золотий півень. Хоча він і був зроблений із золота, виглядав півень зовсім як справжній. Щодня, тільки-но починало розвіднятися, […]
За давніх часів жив в одному приморському селі молодий рибалка на ім’я Едзіро. Глухе це було місце: з одного боку — море, а з трьох інших — дрімучі ліси та дикі гори. Захочеш до міста поїхати — шлях один, через хащу. Якось повіз Едзіро івасі на базар. Їде він на коні гірською стежкою і раптом чує, хтось кличе […]
Жив собі колись в одному селі дуже чесні дід і баба. Якось почув дід од людей, що в новорічну ніч присниться гарний сон, коли покласти під подушку картинку, на якій намальовано корабель скарбів...
Давно колись жили собі дід та баба. Одного разу пішов дід у ліс — рубати дрова на зиму. Була спека, і йому захотілося пити. Роззирнувся він навколо і під скелею побачив джерело з чистою, мов сльоза, водою...
Жила собі колись в Едо жаба, яка вже давно хотіла побувати в Кіото. А в той самий час у Кіото жила інша жаба, яка мріяла відвідати Едо. От одного дня жаба з Едо набралася відваги та й вирушила в дорогу до Кіото...
Давно колись у коморі одного дому оселилася миша зі своїм чоловіком. Жили вони заможно: в коморі були і рис, і ячмінь, і пшоно, і квасоля. Та от біда — не мали вони дітей...
Давно колись жила собі баба з невісткою. Та не було між ними злагоди. Баба тримала невістку в чорному тілі: сама нишком наїсться, а невістка голодує...
