Правда це чи ні, але жив колись у невеликому селі старий батько з сином. Коли хлопцеві виповнилося десять років, батько тяжко захворів. Якось увечері він покликав до себе сина, погладив його висхлою рукою по голові й сказав...
Жив у одному місті хлопець. Звали його Та У. Був він розумний, кмітливий, поважав старших, тому бідний батько беріг його, як зіницю ока. Коли хлопцеві пішов десятий рік, у місті номер знатний чиновник. І його син звелів стражникам поховати разом з батьком ще якого-небудь чоловіка, щоб той слугував йому на тому світі...
Якось один чоловік підійшов до міських воріт. У його руках була довга бамбукова тичина. Коли цей мандрівник спробував увійти у ворота, тримаючи тичину вертикально, виявилося, що ворота занадто низькі. Тоді він спробував пройти, тримаючи тичину горизонтально, але ворота виявилися занадто вузькими. Ламати тичину йому було шкода, і він хотів уже повернути назад. У цей час якийсь перехожий […]
Жила колись у селі дівчинка, яку звали Лі Жуй. Батько в неї помер, коли вона була зовсім маленька. От і залишилася вона вдвох з матір’ю. Жили дуже бідно, але дівчинка із самого малечку привчилася до роботи...
Давно це було — понад дві тисячі років тому. У ті часи Фей Вей вважався найкращим стрільцем із лука по всьому Китаю. Кажуть, коли Фей Вей накладав стрілу на тятиву свого лука, птахи каменем падали додолу і ховалися в траві, а звірі притискалися до землі, боячись ворухнутися, — вони добре знали, що тільки сховавшись від очей мисливця, можна […]
У глухому далекому селі жив хлібороб. І був у нього син. Високий, ставний, але надто вже ледачий, нізащо не хотів працювати в полі. Увесь час мріяв про те, як би йому прославитись та І стати героєм. Але як ти прославишся в маленькому селі? Довго розмірковував він, а тоді вирушив шукати щастя в чужих краях...
У давні часи це було. Рівнинами Внутрішньої Монголії протікала річка — широка, світла, прозора. На західному її березі тихо і мирно жила з матір’ю дівчина незвичайної краси. Звали її Сола. А на східному березі річки жив багатий нойон зі своїми слугами і наближеними. Серед слуг нойона був один юнак. Ще в ранньому дитинстві залишився він без […]
Відчуваючи наближення смерті, старий батько покликав до себе двох своїх синів і почав наказувати їм жити дружно, в мирі та злагоді і сумлінно працювати, як він сам працював усе життя. Менший брат стояв перед батьком, уважно слухаючи всі його напучення, а старший відійшов убік і лише кивав головою...
На піщаному березі далекого східного моря жив колись старий-престарий рибалка. Щоранку виходив він із своєї перехнябленої хатинки, сідав у човен і плив далі від берега ловити рибу. Та хоч як він старався, з уловом йому рідко щастило...
Якось у переддень Нового року щасливий випадок звів разом десятьох старих. Старий з довгою сивою бородою сказав: — За кілька годин настане Новий рік. Чи не зустріти нам, браття, це свято разом? Інші дев’ять старих закивали головами і відповіли: — Ми згодні. Вони домовилися, що кожен принесе глечик вина до будинку сивобородого. Там і зустрінуть […]
Ви коли-небудь були в столиці Китаю — чудовому місті Пекіні? Були? Отже, ви бачили величезний дзвін, що стоїть на околиці міста, і, звичайно, милувалися красою і блиском його металу. Марно шукати у стародавніх книжках і рукописах ім’я майстра, що відлив цей дзвін. Не довідатися з книжок і про те, чому звуки величезного дзвона, прозорі й ніжні, […]
Колись давно біля підніжжя гір жили два брати. Старший брат одружився і почав ділити господарство з молодшим. Забрав усе собі, а молодшому дісталася лише мотика та солом’яний дощовик...
Жив на світі один чоловік на ім’я Лао Лінь-му. У нього були син і три доньки. Доньки були красивими, наче богині, і дуже красномовними; цим їхній батько особливо любив похвалитися перед сусідами. — Варто моїм донькам заговорити, як одразу до них злітаються всі голуби з дерев, — розповідав він. Поголос про красномовних доньок поширився далеко навколо, і […]
Згори Доугас, що на півдні Китаю, спадає довгий-предовгий водоспад. Коли глянеш на нього збоку, здається, ніби І дівчина стоїть на схилі гори, а з її голови донизу спадають довгі білі коси. Місцеві жителі називають цей водоспад Сивоволосим. Звідки взялося таке ім’я? Послухаймо, що люди про це кажуть...
Звірячі серця! Звірячі серця!.. — так кричить прекрасний чорний птах, стрімко пролітаючи над полями і лісами. — «Звірячі серця»? — дивуються діти. — Чому він так кричить, дідусю? І тоді старий дідусь, якому, напевно, сто років, або навіть більше, і який усе знає, розповідає своїм онукам казку, давню, як гори. Колись один багатій забрав за борги доньку в […]
Жили на світі дід з бабою, і було в них сім доньок. У шістьох волосся довге, красиве, а у сьомої — коротке, ріденьке, голова в неї майже лиса. От баба і каже діду: — У змія золоті квіти цвітуть, візьми сокиру та піди зрубай їх. Старшій доньці та другій даси по золотій квітці, а мені принесеш просту […]
Жили у давнину в маленькому селі на схилі гори батько, два сини та невістка. Коли молодший син народився, батькові під п’ятдесят було. Назвали хлопчика Ер-сяо. Виріс він кмітливим, охочим до роботи, і всі його любили, а найбільше батько. Коли Ер-сяо минуло тринадцять років, батько занедужав і помер. І залишився Ер-сяо жити зі старшим братом і […]
