У незапам’ятні часи в невідомому краї височіла величезна гора, а на тій горі чудернацької форми камені один на одного громадилися. На вершині гори у великій чорній печері жив величезний тигр: шкіра плямиста, очі опуклі, на чолі біла позначка, а сили стільки, що ніхто зрівнятися з ним не міг. Загарчить тигр сердито — земля задвигтить, гори захитаються. […]
Розповідають, начебто у давнину не знали, як за тваринами роки рахувати, цьому навчив людей сам Юй-ді, Нефритовий володар[1]. От для чого він одного разу і закликав до свого Небесного палацу усіх звірів і птахів. У ті часи кішка з мишею у великій дружбі були і жили разом, немов сестри. Зраділи вони, що запрошення до Небесного палацу […]
Жив колись чоловік на ім’я Ча. Батько його давно помер, а мати ходила на поденну роботу. Сам Ча пас корів у багатого поміщика. Якось він пішов у поле косити траву. Викосив цілу галявину, напхав мішок і вирушив додому. Наступного дня приходить на те саме місце, дивиться — а трава там така, начебто її ніколи і не […]
Жила колись на світі дуже злостива баба. Були в неї син та донька-відданиця. Одружився син, незабаром після цього за Велику стіну у східні краї пішов, і почала баба всіляко з невістки знущатися. Тільки доньку свою плекала та любила. Скаже, бувало, баба: — Скуштуй, донечко, ще білих коржів, супу покуштуй, він із дрібного пшона зварений! А […]
У горах Чосипзя жили дід з бабою. У них було два сини і донька. Коли діти виросли, донька вийшла заміж і переїхала в інше місце, а сини одружилися і залишилися жити разом з батьками. Жили всі добре, працювали дружно. Але ось прийшло лихо. Від страшної хвороби померла спершу стара мати, а незабаром і обидва сини. Залишився […]
Є на світі гора — «Помешкання безсмертних» зветься. Посередині гори сад, називають його садом Нефритової феї. Ну що тут скажеш, коли і не сад це зовсім, а так, схил розлогий. Немає там ані будинку, ані муру. Старі люди розповідають, начебто колись на цій високій горі, крім каміння, як то кажуть, лише каміння було — ані деревця, ані […]
Колись у одній із глибоких ущелин великого гірського масиву поселилося сім злющих-презлющих вовків. Щодня, як тільки починало смеркати, вони виходили зі своєї схованки, спускалися в долину і, шукаючи поживи, простували до якого-небудь села чи містечка...
За давніх часів слон виглядав зовсім не так, як тепер: у нього були величезні очі, вуха сторчма стирчали на голові, а між ними росли чудові роги. Коли на землі з’явилися люди, лев сказав слону: — Друже, щось усюди з’явилося занадто багато людей! Напевно, вони незабаром і до нас із тобою дістануться, працювати змусять! Треба йти […]
У одного аптекаря був учень. Що б він не зробив, хазяїн завжди залишався незадоволеним і сварив його за дурість. Якось після чергової помилки учня аптекар почав сердито повчати його: — Надалі, коли будеш щось робити, думай спочатку своїм курячим мозком. Не чекай, поки тебе носом тикнуть, навчайся розуміти з півслова. Якщо побачиш яку-небудь справу незробленою — […]
Жив на світі собака. Одного разу подався він за місто прогулятися і побачив, як олені змагаються, щоб довідатися, хто швидше бігає. Собака зупинився, подивився на них, і стало йому заздрісно: олені бігали так легко і швидко! Дивився, дивився на них собака і нарешті не витримав — став бігати разом із ними. Але олені бігали швидко, а […]
Якось сова склала в торбинку весь свій скарб і полетіла із Західного лісу. На шляху зустрівся їй голуб. — Куди поспішаєш, сова? — запитав голуб. — До Східних лісів. Немає мені життя на Заході. Усе життя там прожила, а тільки й чула, який неприємний у мене голос, як він усім остогиднув і яка це погана прикмета — […]
У невеличкому селі, на березі повноводої річки, жив колись вродливий, але дуже бідний юнак. Не було в нього ні батька, ні матері, ні близької рідні, от і жив він одинаком, працюючи на невеличкій ділянці землі, що дісталася йому в спадок від батька...
Цю казку розповів столітній воїн, а сам він чув її від свого прадіда. От як давно це було! А мовиться в ній про те, як розумний селянин урятував свою країну від ворогів. Напали чужоземці на Китай, зупинилися на березі річки Янцзи і почали готуватися до переправи. Послав китайський імператор розвідників довідатися, що робиться у таборі […]
Розповідають, що тигр і буйвіл колись були сусідами і великими приятелями, дуже любили один одного. Буйвіл усім розхвалював тигра, а той не раз запрошував буйвола погуляти разом із ним і розважитися. Під час цих прогулянок тигр завжди сидів у буйвола на спині, і буйвіл цим дуже пишався. Якось друзі вирушили на прогулянку і зустріли череду […]
Ведмідь був дуже сильний. Він міг вирвати з коренем столітню сосну, зрушити з місця кам’яну гору. Будь-якого звіра міг перемогти ведмідь. — Я — цар звірів! — вихвалявся він. Коли ведмідь дерся крізь хащі, важко тупаючи і голосно відсапуючи, маленькі зелені жабенята поступалися йому дорогою, але він завжди намагався розчавити одного чи двох і для цього […]
В тих місцях, де нога людська не ступала, жило троє братів. Старшого звали Шунь Фин-ер — «Велике вухо». Десь там за тисячу верст вітер шелесне травою, а він уже чує...
Було це давно-давно, дуже давно. Жили собі чоловік та жінка, було у них дві дочки та син. Батько з сином плели бамбукові кошики, а мати з дочками ткали полотно та вишивали. Усі вони були дуже роботящі, працювали вдень і вночі...
У одному місті жили три дуже короткозорих чоловіки. Але всі троє вихвалялися, що пильністю очей у багато разів перевершують інших людей. Якось вони зустрілися в чайній. Перший короткозорий сказав: — Пильність моїх очей насправді дивна — на відстані ста кроків, я можу побачити боби в киплячій воді. Сказавши це, він самовдоволено розсміявся і випив повну чашку […]
На перевалі біля гори Тайшань можна побачити фундамент якогось будинку. Усі проїжджі цікавляться, де ж сам будинок. І тоді старі розповідають їм дивну давню легенду. Колись тут стояв храм. У храмі жив старий чернець. Як і належало ченцю, він сам не працював, а жив тим, що здавав біднякам землю, яка належить храму, одержуючи за це чималі гроші. […]
