Один бідний селянин мав сина Петра. Маленьким хлопчик бігав, грався з однолітками, а як підріс, то весь час майстрував собі кріси. Його питали, нащо він то робить, а Петро відповідав...
Був собі один бідняк, і мав він сина Леся. Полював раз Лесь у лісі і почув прекрасний пташиний голос. Пішов він на голос та й побачив таку красну пташку, що очей не можна було відвести...
Раз жив тут, у горах, бідний чоловік. І той бідний чоловік мав одного сина. Хлопчик був слабенький, бо в бідняковій хаті варилася тільки пісна бовтанка. Аби дати синові, батько і мати відривали від свого рота крихти вівсяного ощипка. Самі з голоду померли. Люди поховали їх, бо син, хоч трохи й виріс, не мав за що правити […]
Було де не було, жив один цар. Мав він двох синів. Коли цар помер, старший син пішов мандрувати, світу пізнавати. Молодший син залишився на батьковому троні. Блукаючи по широкому світу, старший син став ученим чоловіком Він попав у далекі краї, близько Вогняного моря. Оженився, взявши за жінку царську дочку. Коли тесть помер, перебрав державу. Та […]
Жив один Іванко. Був без батька, тому дуже рано почав журитися за хліб. Ще малим ходив на полювання і навчився добре стріляти із лука. Якось вертався він із хащі, а не вбив нічого. Бачить, стара бабка несе молоко. І подумав собі так: «Не застрілив я жодної звірки, але якщо потраплю з цього місця у бабин пивник[1] — […]
Діялося це давно, в далекій країні. Жив один бідний чоловік, а дітей не мав Був він лісорубом. Хоч від ранку до ночі і працював він важко, та дуже хотів мати дитину. А дітей нема та й нема. Журився бідний чоловік, сумував. Жінка також не раз, не двічі гірко поплакала. А коли ви- діла, як інші жінки несуть […]
Де не жив, а жив на світі бідний чоловік. Не мав він ніякого майна, крім маленької хатинки, нивки і двох чорненьких кудлатих воликів. Забув я сказати, що мав він ще й жінку та цілу громаду дітей. І сам не знав, скільки їх в його тісній хатині пищить, верещить, просить їсти. Пішов якось бідний чоловік на […]
Був один багатий граф, мав трьох синів і три дочки. Доки жив та жив, а дітей своїх до школи посилав. Два старші сини вчилися добре, а молодший вчитися не хотів — домівства тримався, обертався коло кухарок, коле жінок. Тому й прозвали його Попіляником. Наймолодший син графа був непокірний і неслухняний. Дарма батько, мати били, карали його. […]