Далеко-далеко, там, де небо з землею сходиться, біля підніжжя синьої гори, на березі молочного озера жив хлопчик. Завбільшки він був, як козенятко. З двох білячих шкурок хлопчик пошив собі шапку, з козиного хутра — м’якенькі чобітки. Обличчя в нього було кругле, мов місяць, і ніколи він не плакав. Мову птахів і звірів хлопчик добре розумів, бджіл і […]
Було це багато-багато років тому, — коли крізь хмари золота гора виростала, коли молочне море до золотих берегів розливалося, коли на старій модрині золота зозуля кувала. Посеред широкого степу золотий палац стояв. Крізь три неба вгору він здіймався, крізь три шари землі вниз опускався. В золотому палаці жив Алтин-Кан, онук богатиря, сам могутній, як алтайська тайга. […]
Коли стало тепло, прилетів журавель на Алтай, опустився на рідне болото й почав танцювати. Ногами перебирає, крилами лопотить, головою крутить, шию вигинає...
