Колись давно був у одній країні звичай не догодовувати старих людей до смерті, а скидати з височенної гори в провалля. І мали це робити із старими батьками їхні рідні діти...
Була собі кукурудзинка. Сиділа вона в мішку разом з багатьма іншими кукурудзинками, чекала весни й мріяла: «Настане весна, мене посадять у землю, я викину пагінчик, зав’яжу зернятка, ті наллються соком, достигнуть, і буде їх багато-багато, цілий світ»...
Жив колись один вовк. Дуже любив він красти й жерти овець. І до пори до часу це йому миналося. Та одного разу кістка застряла вовкові в горлі. Йому забило дух тільки піна з рота котиться. Злякався сірий і подався до лікаря...
Жила колись лисиця, та така вже розумна й спритна. Одного разу спіймала якусь пташку і вже зібралася ласувати, аж це перед нею з’явився тигр. Злякалася сердешна, затремтіла та й тікати...
Жив колись лев. А при ньому лисиця. Лев завжди ходив на полювання, а лисиця поїдала залишки здобичі. І хоч була вона сита й гладка, однак у глибині душі заздрила господаревій силі та вправності...
Чи було, чи не було, а здружилися листочок і грудочка. Та й так міцно, як ніхто досі. Коли йшов дощ або сніг, листочок укривав грудочку й вони перебували негоду...
Один лис був страшенний розбійник — майже всіх курей у селі пожер. Тих, що лишилися, люди тримали по хатах. Лисові не стало чого їсти, і він аж перепався від голоду...
Прибігла якось миша до ставка води напитися, а там жаба виспівує. І так їй припали до душі ті співи, що вона аж пошкодувала: «Якби жила з жабою в ставку, то слухала б її щодня». Коли жаба наспівалася, миша й каже...
Був собі один цибатий москіт. Літав він якось по саду, сів на кущ та й загнав у ніжку колючку. Заплакав бідолашний, але, як зарадити лихові, не знав. Знявся на крильця й полетів. Летить він, летить, аж бачить: цап скубе траву...
Вештається собі вбогий мрійник базаром, аж бачить: один заможний дядько купив глечик кисляку й виглядає, кого б це найняти, щоб відніс кисляк до нього додому. Мрійник підступився до того дядька й каже...
Був собі лев — цар звірів, та такий старий і немічний, що не мав уже навіть сили вполювати здобич. Тож підкликав якось до себе своїх царедворців лиса та шакала й каже...