Жив багатий-пребагатий дідич. Жив у добрі — пив, бенкетував, а гості від нього й не виходили. Нарешті все йому набридло. Якось сів за стіл і задумався. Захотів чогось такого, що не може бути. Взяв собі папір і написав...
Був, де не був, великий багач. Але прийшло до нього щастя, з якого не мав користі. Одного вечора ліг спати, та не міг заснути, бо подумав, що хоч він багач, живеться йому гірше, ніж цареві. «Чого цар збирає з людей гроші, коли у нього і так досить срібла-золота? Ей, коби я забагатів ліпше, то й […]
Був собі дід та баба. У них не було ніколи дітей. Пішла баба по воду, дивиться — горошина котиться по дорозі. Баба взяла, вкинула її у відро. Прийшла додому, виливає воду та й каже своєму дідові: — Я знайшла на дорозі горошину. Дід їй: — Дай мені, я її посаджу. Узяв дід горошину та посадив. Вона […]
Був собі дід та баба. У діда була дочка, й у баби теж була дочка, така, що не вміла ні шити, ні прясти. З хазяйства у діда та в баби тільки був бичок-третячок. От баба й каже дідовій дочці: — Жени пасти бичка, та на тобі руно вовни, щоб ти спряла, щоб ти оснувала, і виткала, […]
Жили колись два брати. Старший, Гаврило, був лінивий, та багатий, а молодший, Іван, роботящий, але бідний, як церковна миша. Ходить Іван по своїй ниві і нарікає. Земля і насіння такі, як у брата, нива оброблена ще ліпше. Та в Гаврила густа, як ліс, пшениця, а в нього стирчить із землі по стеблу. Раз уночі вийшов […]
Ото був собі такий бідний вовк, що трохи не здох з голоду; ніде нічого не пійма: От та й пішов він до бога просити пищі. Приходить до бога та приставився таким бідним, таким бідним, що ще гірший, ніж був...
Багач і бідняк були собі сусідами. Багацький пес часто збиткував бідного чоловіка — забігав до курника і їв яйця, що несли три курки. Бідняк розізлився. Одного разу він підсів із ломакою в руках і вбив того псиська...
Казка починається з бідного чоловіка. Той чоловік мав дуже багато дітей. Мав одинадцять хлопців, а народився дванадцятий. Вже у своїм селі чоловік соромився хрестити, бо не мав що покласти на стіл кумові...
Жив собі бідний чоловік, що мав дев’ятеро дітей, а землі дуже мало — щось двадцять сотин. Посіяв він пшеницю. Пшениця виросла велика, дуже красна, але прийшла буря з вітром і дощем і прибила усе до землі...
Жив собі бідний чоловік. Мав він трьох синів. Найстаршого звали Петром, середульшого — Гаврилом, найменшого — Іваном. Коли хлопці підросли, батько покликав їх до себе й каже...
Раз дуже давно жив один бідний чоловік, який звався Федором. Мусив робити на панів, а заробітки мав слабі: панська рука на платню скупа. А тут настало літо. Чоловік узяв косу та йде найматися косити. І проходить він коло корчми. Ще ніколи Федір туди не заглядав, бо — правду казати — не мав за що випити. А тут корчмар вийшов […]
Був цар. Він мав три парубки і три дівчини. Як він умирав, то сказав: «Хлопці, як хто буде ці дівки питати, то ви їх віддавайте, тручайте їх з дому»...
Було, де не було, у сімдесят сьомій державі, за скляними горами, за молочними потоками, жив собі бідний чоловік і жінка. Родилися в них хлопці кожний рік — один за одним від першого до шостого. Як підросли, стали неслухняними, непокірними, злими. Раз вони так насердили матір, що вона залаяла: — Бодай ви полетіли у гайворони! І так […]
Захворів десь якийсь-то цар та й наказує усім панам, усім мужикам, усім міщанам, щоб ходив на полювання та був у мене такий хорт, що я його ніколи не годував...
