Було де не було, жила собі одна бідна жона. Така бідна, що як не заробила собі пранням муки на чир — нічого не їла. У тої жінки був хлопець, що вічно сидів на печі...
Було в одного царя три сини — два розумних, а третій дурень. От прийшли вони до батька свого та й просять, щоб він відпустив їх поїздити по світу, подивитися на інші царства. Батько й каже: — Вибирайте собі коней з табунів яких завгодно і їдьте куди хочете. От пригнали ті табуни, почали вони вибирати. Обидва старші […]
Було це дуже давно. Діялося це в сімдесят сьомій країні, за Студе- ними і Гарячими морями, за високими горами, за великими лісами, за широкими полями, де когути недопівають, а пси недогавкують. Жив один цар, мав він багато дорогоцінних скарбів. Мав широкі поля, глухі ліси, великі озера. Одного разу багато косарів вийшло косити цареві траву. Одні […]
Жув собі на світі бідний селянин і мав він двох синів. Один парубок як парубок, а другий зроду на ноги слабий, ходити не може. Якось у жнива пішли всі в поле, зостався слабий сам у хаті. Коли це приходить старець із білою бородою і просить чогось напитися. — Рад би, дідуню, дати вам пити, — каже […]
Цю казку мало котре з сільських дітей не знає; її навіть часом удають, мов гру: одне стає за Івашка, друге за відьму, а решта за Оленку, за батька з матір'ю та за гусей, так кожне співає й проказує, як там за кого приходиться в казці...
Був собі котик та півник, і були вони у великій приязні. Котик було у скрипочку грає, а півник тільки співає. Котик було йде їсти добувати, а півник вдома сидить та хати глядить. То котик було, йдучи, наказує...
У гаю стояла хатка. Там жили чоловік і жінка, та в них не було дітей. Так бог дав їм дочку. От вона й росте. А царевич у той час приїхав на охоту, та й посилає свого парубка: «Піди, будь ласкав, у хату попроси води»...
Зачинається казка за царя, котрий вигадав собі змайструвати з одної дошки дванадцять стільців, а тринадцятий зверх цього. Дає він три вози золота тому, хто таке зробить. Айбо хто не зробить — одповідає своєю головою. А ота дошка не має бути більша, як три метри...
Жив в одному селі бідний чоловік. І було в нього не багато, не мало — дванадцятеро дітей, ще й тринадцята народилася. Коли народилася, треба було охрестити. Сходив чоловік усе село, та кума так і не знайшов: було в селі дванадцять хат, і в усіх він мав уже кумів...
Був, де не був, бідний чоловік, що мав двох синів: одного розумного, а другого дурного. Дурний лише сидів на печі. А розумний якось каже батькові: — Няньку, ставмо хижу, бо ця вже стара. Нарубали дерева, а дещо назбиралося зі старої хати — і хочуть будуватися. Але коли розбирали хату, дурний почав плакати, щоб залишили йому піч. І […]
Жив бідний чоловік з жінкою. Хоч ніякого маєтку, крім дерев’яної хатки, й не мав, зате був щасливий. Бо мозолястими руками працював не мало, мав ніч спокійну, важко заробив, зате солодко з’їв. Любив чоловік жінку, був до неї ласкавий і добрий, бо любила і вона його. А жінка в бідного чоловіка красна, біла челядина, росла, здорова. Всі […]
Одного разу жив молодий багатий граф. Оженився і взяв собі красну дівчину. Молода родина мала величезне багатство — ліси, поля, пасовища, тисячі худоби. В тому місті, де вона жила, мала двадцять чотири крамниці під одним дахом. Граф діставав товари з цілого світу. До нього часто приходили заграничні купці з різних країн. Та що графові з багатства, […]
Давним-давно жили собі два брати. Одному бог дав семеро дітей, а в другого не було й одної. Хоч спочатку ґаздували обидва добре, та пізніше той, що мав семеро дітей, приопав, а бездітний — розбагатів...
Жили-були в одного господаря цап і баран. Жили в згоді-злагоді: сіна в’язочку — і ту між собою ділили. А як кого били, то тільки кота Мурлику; він такий злодій і розбійник, все тільки світом шляється та краде, що попало...
