На лісовій галявині, під кущем ліщини, розцвів дзвіночок. — Дзінь-дзінь-дзінь, — заспівав він радісно, — здрастуйте! І всі оглянулися на нього: й біла берізка, і руда білочка, і червоний гриб-мухомор, і зелений коник-музикант. Весело відтоді стало на галявині. Дзвенить весь день дзвіночок, пісень співає, од лиха всіх оберігає. Гадюка до пташенят добирається — він як задзеленчить: — Біда, […]
Давно-давно жив у Китаї старий мудрий лікар Ян Цзо-цзінь. Багато людей вилікував він на своєму віку. Одному допомагав ліками, іншому — мудрою порадою, і не було в країні людини, яка б не знала його імені. І ось одного разу захворіла богдиханова дочка. Покликав той богдихан Ян Цзо-цзіня і сказав йому: — Якщо ти вилікуєш мою дочку, […]
Жила собі дівчинка Катя, у неї була мама. Катя ляльками бавилася, мама малюнки малювала. Різні малюнки: і квіточки, і кружальця, і зірочки. А за тими малюнками на великій фабриці тканини розфарбовували: і сатин, і ситець, і блискучий шовк. Ось і на Каті веселе плаття в зелених колечках, що мама намалювала. Сидить Катя, ляльку гойдає і дивиться […]
Жила край села бабуся Ганнуся. Була вона старесенька, низесенька і весела-весела. Коли спитає хто її, чому вона завжди така весела, відповідає старенька: — Тому я весела, що вмію кисіль-весіль варити. А як сусіда з бабусею Ганнусею живе хлопчик Вася — ледачий-ледачий, і балуваний-балуваний. Тато його балував, мама його балувала, тьотя його балувала — і як тут балуваним […]
Жив собі Єгор, до роботи млявий, до їжі меткий. Почне його жінка вранці будити: — Вставай, Єгороньку, сонечко он як високо вже підбилось! Позіхне він, перевернеться на другий бік і одкаже: — Це, дружинонько, сьогодні сонце швидше, ніж завжди, по небу котиться, а час іще ранній. Та й знову засне. Махне жінка рукою і піде […]
Йшла Оля із школи. Йшла і навколо поглядала, калюж не помічала та й промочила собі ноги. «Треба помалу йти, щоб панчішки висохли, а то бабуся мокрі ноги побачить — сердитися буде», подумала Оля і пішла повільніш. Ступне — праворуч погляне, ступне — ліворуч погляне, а під ноги дивитися не хоче. Зирк — знову в калюжі вона стоїть та ще […]
Веселого літнього дня ходила по подвір’ї квочка Рябушка і скликала своїх малят. Десятеро пухнастих жовтих курчат бігли до неї, лише найменше, з сірими, наче брудними плямами на крильцях, одверталося, удаючи, що не чує. — Ко-ко-ко, йди сюди! — квоктала Рябушка. — Пі-пі-пі, мені ніколи, — відповідало курча, хоч і йому кортіло підбігти глянути, що знайшла мати. Що […]
Був собі хлопчик Петрик. Ходив він до школи, учив уроки, на санчатах катався. І був би він найкращим хлоп’ям у світі, та на лихо любив книжки псувати. На букварі кораблики намалював, літаки, розфарбував усі малюнки всередині; «Казки», що бабуся подарувала, кирпатими пиками прикрасив; на арифметиці намалював чи то кота, чи то зайця. Подарував тато Петрикові великий […]
Трапилось мені одного разу проїжджати через село Правдиве. І розповів дідусь, візник мій, чому це село так зветься. Жив край села швець, дід Микита. На сто верст навколо не було такого майстра: не чобітки у нього виходили, а диво. Взує їх парубок, одразу ставнішим та стрункішим стане, взує дівчина — ноги в неї самі затанцюють. А дід, […]
Давно-давно це було. На лісовій галяві сонячного літнього ранку розцвіло багато красивих квітів. Тихо гойдалися від легенького вітерця скромні білі ромашки, веселі сині дзвіночки, гордовиті барвисті тюльпани. Та найкращою серед них була червона, як полум’я, квітка папороті. Така вона була чудова, що соловейко одразу ж склав і заспівав їй величальну пісню. Почула цю пісню папороть, […]
Повіяли вітри холодні, наближалася зима люта. Зграя шпаків зібралась летіти в теплі краї. — Ох, — сказав старий Чивік, — та й надокучило мені щоосені літати за море. Втомишся, змучишся, хоч би шлях був ближчий. Підстрибнув до нього молодий шпачок Малюк — так його за малий зріст прозвали — і заторохтів: — Чого ти бурчиш, дядьку Чивіку, адже літати […]
