Було у одного царя три сини — два розумних, а третій дурень. От прийшли вони до батька до свого та й просять, щоб він відпустив їх поїздити по світу, подивитися на інші царства. Батько вислухав їх і каже: — Вибирайте собі коней з табунів, яких завгодно (а у нього багато було: звісно, цар!), і їдьте, куди […]
Жив один чоловік і мав пару волів. Він любив ходити до лісу полювати. Жінка залишалася сама. А любилася вона зі своїм кумом і хотіла чоловіка позбутися...
Було собі три брати: старшому було одинадцять років, середущому — десять, а самому найменшому — допіро ще сім років. Жили вони собі у батьковій господі, бо ще в них і батько, і мати живі були...
Давно-предавно в зеленій діброві виріс товстий і високий дуб. Почав дуб з роками старіти й відсихати. Чоловік зрубав його і привіз до майстра. Бондар поколов дуба і натесав клепок. Клепки одну до одної зв’язав обручами, приладив денце — і бочка готова. Кожний з перехожих, хто бодай одним оком глянув на ту бочку, казав: «Бочка добра!» Але […]
Зачинається казка за царя, котрий вигадав собі змайструвати з одної дошки дванадцять стільців, а тринадцятий зверх цього. Дає він три вози золота тому, хто таке зробить. Айбо хто не зробить — одповідає своєю головою...
Казка починається з царя, котрий собі вигадав, аби змайструвати із одної дошки дванадцять стільців, а тринадцятий зверх того. А та дошка не має бути більша, як три метри. Дає три вози золота тому, хто би це зробив. Але хто візьметься за діло і не зробить — відповідає головою. Приходили майстри з цілого світу. Жодному не вдалося цареві […]
У бідної вдовиці був дуже добрий син. Хлопчина жалів матір, що мусила тяжко гарувати[1]. Як підріс, то каже: — Доста ви зі мною вже набідувалися. Піду на мандрівку. Але що то була за мандрівка? Ходив по заробітках — по лісових роботах. Там помалу збирав собі гроші. А через кілька років купив міський костюм, крисаню[2] із пером […]
Казка починається з одного бідняка — Івана Сметани. Він пішов із жінкою до багатого ґазди, у котрого був млин, і запросився там робити. Робив рік чи два, і в родини знайшлася дитина. Але сталася й біда: дівчинка народилася, а мати померла. Іван зажурився, що йому чинити з маленькою дитиною? Подумав, що він наново женитися не буде. […]
Жив собі купець із жінкою. Дуже багатий був і мав він сина. Скормили вони свого сина, одружили його, незабаром і померли: перше помер сам купець, а за ним і жінка його. Остався один син із своєю молодою жінкою...
Було де не було, в сімдесят сьомій країні, за Студеним, Гарячим і Соленим морями, за Скляною горою і широкою водою, за густими лісами і чистими полями було багате царство. В тім царстві жив добрий цар, бо він любив свій народ. В тім далекім царстві росли всілякі благородні дерева: черешні і яблуні, груші и сливи, оливи […]
Жили колись на світі багач із багачкою. Вони завжди ходили сердиті, а були такі скупі, що цілий рік їли кулешу із кислицею. Наймита годували пісною мандибуркою. А в пивниці за трьома замками висіла торба золота...
