Був один цар і мав він двох синів. А ті сини жили коло нього вже багато літ. Постарів цар і почав казати: — Сини мої! Женіться, щоб я видів хоч ваше весілля. І молодший взяв собі царівну з іншої держави, а старший залишився коло свого батька і перебрав царство. Царює він, царює — і діло йде ще […]
Казка починається з одного царя, що звався Лазаровичем. Він уже зістарівся, а наслідника нема. Але якось цариця сказала, що в них народиться дитина. Цар дуже хотів знати, кого жінка йому приведе — хлопчика чи дівчинку. А в ті часи водилося немало усяких ворожіль і віщівників. Цар осідлав найкращого коня і пустився поміж тих людей, аби щось перезняти. […]
Був, де не був, один пан-капітан, який любив хвалитися великою силою. Раз він привів до кузні коня, аби підкувати, і каже ковалеві: — Гей, слухай сюди! Зроби дві підкови для мого коня, та щоб вони обидві були з доброго заліза! А ще — роби швидко, бо я збираюся на лови. Коваль одразу взявся до роботи. Постукав, постукав — […]
Було, де не було, жив собі цар. А в його державі ніколи сонце не світило. Цар дав повідомити по цілій державі: хто йому принесе сонце, за того він віддасть свою доньку і передасть половину царства...
Чоловік мав файну жінку. Вона дуже сподобалася попові, дякові та паламареві. А вони жили недалеко й часто до неї заловляли. Одного разу жінка поскаржилася своєму чоловікові...
У першому столітті, в далекій державі жив один цар. Він мав двох дітей — хлопчика й дівчинку. Життя в царя і цариці було коротким. Померли вони і залишили малих сиріт. А в царських законах було написано: за царя на престол можна обирати тоді, коли вже є п’ять літ. Замість малого державою правив тутор. Діти росли поволі, рік […]
Жив на світі лютий розбійник, котрий забив багато й багато людей. Пішов до села чи до міста, довідався про заможного чоловіка, зламав двері, вбив родину, забрав маєток. Носив розбійник крадені речі до густого лісу й ховав у печері. Зібрав багато золота, срібла, дорогоцінного каміння, одягу, зброї й посуду. І мав він під своєю рукою двох друзів, […]
Було, де не було, у сімдесят сьомій державі, за скляними горами, це сталося давніми віками. В одному місті жив багатий чоловік. Мав жінку і доньку. І була у них велика корчма...
Жив раз бідний чоловік, що мав одного хлопчика Іванка. Чоловік умер, умерла і його жона. Хлопчик залишився голим сиротою, і сільський староста — бирів — узяв його до себе служити. Іванко дозирав на толоці худобу...
Один багач був дуже скупий. Коли наймав собі робітника, ставив перед ним миску борщу. Якщо голодний надто запопадливо накидався на їжу, скупердяга показував йому на двері...
Один ґазда любив випивати, а не любив робити. Каже жінці:. — Жоно! Треба би нам слугу! — Іди та шукай. Але найми такого, щоб не Іваном звався! Так вона сказала через те, що Івана міг би знайти скоро, а до неї мав прийти корчмар. Чоловік ходив-ходив по селах і шукав слугу, але всі казали, що […]
В одному селі на Буковині жили такі люди, що не уміли сміятися. Ходили похмурі, гейби на небі сонечко не гріло і зорі не світили. Але в селі був один сміхованець, що служив у дідича. Якось пан сказав...
