Якийсь чоловік мав папугу, ретельно доглядав його і вчив розмовляти. Але хоч як він намагався, не здолав навчити папугу нічого, опріч слова «авжеж». Насамкінець, втративши надію, він надумав продати папугу на ринку. Знайшовся й покупець, якого зацікавив папуга; він спитав у продавця: — Скільки коштує ваш папуга? — Сто карбованців. — Ой-ой, так дорого? — […]
Якийсь купець прийшов до падишаха й каже: — Я алхімік, за допомогою хімії мідь і бронзу перетворюю на золото. Падишах повірив алхімікові й дай йому міді й бронзи, щоб той перетворив їх на золото. За кілька днів купець приніс падишахові брусок золота. — З вашої міді й бронзи, — сказав він, — вийшло ось скільки золота! Якщо […]
Жили колись дві нерозлучні подруги — блішка й блощиця. І так уже вони заприязнилися, що, як не бачилися хоч один день, від туги не знали куди подітися. Вилучить, бувало, блішка вільну хвилину й біжить до блощиці. А як стрінуться, довго не зводять одна з одної очей, відтак сідають погомоніти...
Жили колись двоє сусідів — лисиця й вовк. Бідолашній лисиці спасу не було од лютого вовцюги. То забирав харчі, то голодний гарикав на неї, одне слово, збиткувався, як тільки міг...
В одній квітучій долині жила юна газель. Там же на привіллі жила миша, вона приятелювала з газеллю. Якось над долиною пролітав гайворон, закохався в погляд газелі й теж оселився там. А ще черепаха не могла натішитися граційною ходою газелі...
Жили собі чоловік та жінка. Заможно жили. Одне шкода — не мали вони дітей. Жінка від горя щодня зітхала, тужила й проливалася слізьми, наче хмара дощем. Чоловік і собі журився...
Так воно було чи ні, однак переказують, що жив собі колись мисливець. І народила йому дружина донечку. Батько з матір’ю дуже любили свою одиначку, плекали, викохували її...
Так воно було чи ні, та жили колись чоловік і жінка, й мали вони непутящого сина. Ріс у того дядька добрий сад, а в закутні була яма. Якось дядько проходив біля тієї ями й загледів, що звідти вистромив голову змій...
До одного міста прибився бідний чоловік. Тяжко працював він кілька років поденником і в поті чола заробив тисячу танг. А тоді став журитися, куди їх подіти: «Якщо я носитиму гроші з собою, довідається котрийсь лиходій і занапастить мене, а гроші забере...
Було чи не було, та люди переповідають, жив на світі падишах і мав він сина-одинака, Гасаном звати. І занедужав той падишах, і які тільки лікарі лікували його, та ніхто не зміг повернути йому здоров’я...
Якось у Бухарі одного чесного дядька обмовники звинуватили в злодійстві й повели на суд до падишаха. А той, не дознавши правди, звелів скарати нещасного на горло...
