Жив собі та був бідний пастух. Мав він дочку-одиначку на ймення Панна. І була та Панна така гарна, що в жодному з семи довколишніх сіл такої зроду не бачили. Проте розумом дівчина не вдалася, тож у селі прозвали її безтямною Панною. І все-таки один молодий пастух посватався до неї, бо краса дівчини зачарувала його. А до того, що […]
Один убогий чоловік мав трьох синів. Двоє старших виросли стрункими, гарними хлопцями, ще й на вдачу хоробрими. Навіть одружитися не боялися — швидко собі пари познаходили. А третій, наймолодший, теж на вроду гожий, удався дуже лякливим, полохливим, боягузливим. Усі з нього кепкували, всі сміялися, навіть малі діти. Та найбільшу наругу терпів хлопець од братів своїх старших. Збиткувались, […]
Одного разу молодий гожий вівчар випасав свою отару на лузі з шовковою травою. Барвисті квіти буяли довкіл. У золотому сонячному промінні купалися співучі птахи. А вечорами у сяйливому віночку із зірок щедро лив своє сріблясте сяйво красень-місяць. Однак вівчар не милувався всією цією красою, а повсякчас зітхав і журився. Він казав: — Мрію я зустріти дівчину стрункостанну, […]
Жив собі вівчар, і була в нього напрочуд гарна дочка Жофіка. Така гожа вродилася, що люди навіть з далеких земель приходили нею милуватися. Коси мала чорні, шовкові, очі осяйні, а стан стрункий-стрункий. З кожним роком женихів, сватачів ставало більше й більше, одні одним п’яти відтоптували. Одначе гордлива, перебірлива Жофіка жодному руки не дала. Сказала, що […]
Жив собі був лісоруб, такий бідний, що з його комори повтікали миші, а зі стріхи — лелеки. Не мав нічого, крім убогої хатини, в якій і виростали, змалечку зоставшися без матері, три його донечки-красуні. Довго й важко сумував лісоруб за дружиною, але така вже його доля — мусив ростити й плекати донечок сам. Коли дві старші стали […]
За лісами і полями, за морями й океанами стояла колись, аж небо підпирала, чорна гора. На вершині тієї гори височів чорний замок, а в ньому жила чорна чаклунка зі своєю дочкою — красунею Лелією. Край саду, що оточував замок, дзюрчав струмочок — у сонячні дні його вода виблискувала, як щире срібло. Чорна чаклунка зі своїм улюбленим вороном […]
Жили собі та були бідні-бідні чоловік і жінка. Та не про багатство вони мріяли — дуже їм хотілося, щоб знайшлося в них дитятко. Отак гірко зітхаючи, ремствуючи, благаючи долю, дочекались нарешті свого щастя — народилася в них донечка. Раділи, втішалися бідні-бідні чоловік і жінка дитяточком своїм, не знали, куди й діватися від радості. Ніжили, пестили, леліяли, цілували […]
Жив собі та був парубок, який змалечку мріяв здійснити хоробрий, героїчний вчинок. Якось розповіли йому, що гірський велет-потвора вкрав молоду королівну і тримає її в неволі у палаці серед скель. Парубок зірвався на рівні ноги, аби зараз же рушити в далекі краї. Але мати його сказала: — Сину мій любий, ти сам не зможеш перемогти […]
В однієї бідної вдови ріс-виростав синок, якого звали Палко. Був той Палко статурний, на вроду гарний, працьовитий, старанний та гречний хлопець. Однак мав неабияку ваду — думки його ставали словами дуже повільно. Бувало, спитають його щось, а він цілий день думає-думає… Тому й називали його в селі загайним Палком. Побажає йому хто-небудь доброго ранку, тобто привітається, […]
Жили собі були бідні-бідні чоловік та жінка, які мали так багато дітей, що й порахувати їх не могли. А коли діти починали просити їсти, біднякові здавалося, що він їх ніколи не нагодує. Працював бідняк день при дні — і в селі у людей, кому що треба, і в себе вдома з дружиною поросяток та курчаток вигодовували, нивку […]
Жили собі та були бідна жінка із сином — гарним, ставним парубком на ймення Йошка. Пішли якось вони в сусіднє село на базар, і там Йошка познайомився з гарною-прегарною дівчиною-сиротою, звали її Жужка. Не дуже довго говорили, та чи ж багато вогню треба, аби юнацьке серце спалахнуло? Глянули одне на одного — і народилося поміж них кохання, […]
Далеко чи близько стояла гора, аж до неба сягаючи. На вершині гори блищав напрочуд гарний золотий палац. У тому палаці жив старий-старезний король Рік із шістьма синами та шістьма дочками. Безліч турбот мав білобородий Рік. Узимку він витрушував з м’яких сірих хмарин зірочки снігу. Навесні обмаював гілки дерев молодим листям. Улітку в його садах пишно розквітали […]
Жив собі та був король, якого люди прозвали Непорахованим. Справді-бо, всі його багатства годі було порахувати. В своєму палаці король мав потаємну залу, де стояли мішки зі сріблом, золотом, смарагдами, рубінами, сапфірами. Що не влізло в мішки, було насипано в скрині, казани, ночви, відра, ще й просто так лежало купами, так що й ступити в тій […]
Жила-була одна працьовита вдова, і мала вона сина, якого звали Шапко. Здоровим, гарним виростав хлопець. Та що за радість матері з дорослого сина, коли він день і ніч вилежується в ліжку! Розплющував очі Шанко лише тоді, коли ніздрі йому лоскотали пахощі картопляної юшки, смаженої курятини, свіженького молочка. Попоїв — і знов у ліжко! Картала його мати, […]
По цей бік моря і по той бік гори була собі прекрасна країна, яка називалася Бергенгоція. Квітувало й родило в цій країні все, що тільки могло побачити око й міг попросити рот. Тішили серце золота пшениця, рум’яні яблука, тугі грона винограду, рожеві персики. На полях і лугах випасались тучні стада і отари, у ріках, озерах […]
Жила собі та була бідна вдова, і мала вона сина, якого звали Дюрко. Високий, кремезний, гарний на вроду був хлопець, але такий незграбний-невправний, некебетливий, що всі в селі звали його Дюрком-тюхтієм. Зранку всіх вітав з добрим вечором, увечері всім бажав доброго ранку, а вже коли на нього гляне гарна дівчина, то він заклякне й заніміє — […]
Жив собі та був гарний-гарний хлопець, який удень і вночі мріяв про шапку-невидимку. — Якби я став невидимкою, — казав він, — то скільки добра зробив би біднякам нужденним! А багатіїв-неправедників повсякчас карав би! Мріяв отак хлопець, але нічого не робив — вилежувався від смерку до ранку, від ранку до смерку. Даремно мати, бідна вдова, заохочувала сина до […]
Жила собі та була сирітка-пастушка. Випасала на лужочку шовкорунних баранчиків. А вродлива була така, що ні пером описати, ані словами сказати. Та особливо гарні були її дивосяйні очі, чисті, мов найпрозоріша струмкова вода, іскристі, мов діаманти, і теплі, мов найласкавіше сонячне проміння. З далеких земель приходили до пастушки стражденні, і всіх вона вміла втішити ласкавими словами, […]
Бачили ви коли-небудь на березі річки чи потічка схилену над водою плакучу вербу? Здається, гілля її заглядає на самісіньке дно. Чому? От послухайте, я розповім вам казку про плакучу вербу. Одна вдовиця мала таку вродливу дочку, що всі, хто лише її бачив, називали дівчину Всекрасою. Чорні, як ніч, коси спадали аж до п’ят, личко було […]
Ой як багато сіл є в цьому безмежному світі! І ось в одному селі жив собі багатій, такий скупий, що навіть ягоди па шовковиці своїй порахував. І якщо дітлахи його сусіди-бідаря перелазили через тин поласувати ягодами шовковиці, багатій, викрикуючи погрози, проганяв їх геть. У хаті в нього стояла велика скриня, напхом напхана грішми та коштовностями, але […]
