Казка зачинається з одного бідного хлопця, котрий не мав ні вітця, ні матері, лиш жив межи народом. Коли мав уже які шістнадцять-сімнадцять років, служив уже не лиш за те, що їв — газда пообіцяв йому телицю, щоб служив ще у нього рік...
В одному царстві жив собі багатий чоловік і не мав він дітей. Почали вони вдвох із жінкою Бога молити — і дав їм Бог сина. Як вродився він, охрестили його і дали йому ім’я Іван Богданець. Бог дав — і Богданцем назвали його. Не росте він по роках, а росте по годинах, так росте, як […]
Раз було, де не було, у сімдесят сьомому царстві, де вода не тече й камінням не мече, за скляною горою, під дідовою бородою — там жив один Монька, що звався Полонька, мав постоли личані, а ногавиці[1] полотняні — дайте й мені, то розповім вам казку. Був, де не був, бідний чоловік, що мав одного сина. Сяк-так дітвак […]
Казка зачинається із бідного хлопчини, котрий не мав ні вітця, ні матері — жив межи народом. Коли дійшов якихось шістнадцяти-сімнадцяти років, служив уже не лише за те, що діставав їсти — ґазда за рік служби пообіцяв йому й телицю. Іван узяв телицю. Корівка отелилася і почала доїтися. А хлопець пив стільки свіжого молока, що став міцним леґінем. Так […]
Жив колись на світі веселий парубок. Завжди ходив з порожньою торбиною. Люди його й назвали Іваном Торбиною. Йде він дорогою і бачить — над шанцем сидять два жебраки. Шкода стало Іванові старців Дав їм свої два леї і хоче йти далі. Але один із жебраків каже: — Дав нам, бідним, все, що мав. Попроси тепер чогось […]
Був собі король і мав одну дочку. Дуже беріг її, щоб вона не знеславила себе, і замурував її в мур. Дав їй служницю щоб вона там жила, і караул поставив довкола...
Унадивсь колись-то давно один страшний змій у якусь слободу людей їсти та й виїв чисто всіх, зостався один тільки дід. Ну, — каже змій,— завтра тобою поснідаю. А через ту слободу ішов один бідний хлопець та й зайшов до того діда, проситься ночувати. — А хіба тобі жити надокучило? — питає його дід. — Як? […]
Був собі цар та мав сина Йвана. От Іван-царевич поїхав раз на лови. Приїхав у темний ліс і став гулять конем. Дивиться він, коли летить пташка з золотими крильцями. Тільки що наміривсь стрілять, а позад його щось як зашелестить! Він оглядівся, коли біжить залізний вовк та й каже: — Давно вже я по лісу гуляю, […]
Один чоловік жив у великій радості зі своєю жінкою і своїми дітьми — Іванком та Марікою. Жили, але вкупі недовгий вік мали, бо жінка померла. Чоловік зажурився. І взяв собі у голову, що він не буде більше одружуватися. Дев’ять років жив з дітьми самотній, а в десятім році пристала в ґазди служниця. Вона приходила до нього, як […]
Був собі їжак. Якось вийшов він раненько з своєї домівки подивитися на білий світ. Вийшов та й каже сам до себе: — А піду лишень у поле — подивлюся, як там моя морква та буряки. Іде собі та пісеньку мугикає. Коли виходить із-за куща заєць. Він саме у полі оглядав свою капусту, чи велика виросла. […]
Казка зачинається з одного міністра, котрий мав сина Йосифа. Син був таким забудьком, що коли, бувало, вийде на дворище, то не знає, де двері стоять. А інакше мав хлопчина хист до всякого діла, лише що втратив пам’ять. Одного дня він почав проситися, аби його пустили у хащу звірку постріляти. Батько не пускав — боявся, що загубиться. Але […]
Дуже давно і дуже далеко жив один пребідний чоловік. Мав він багато дітей, годував їх гірко, бо заробити ніде нічого не міг. Ходив з села до села, з міста до міста, шукав щастя. Та знайти щастя не міг. Родина бідного чоловіка голодувала, була боса і гола. Всього для себе бідний чоловік змігся добути якусь мізерну […]
Були собі чоловік та жінка, а в них — два сини, і мали вони такий садок, що як уродить рясно та продадуть садовину, то цілий рік з того годуються, аж до нового урожаю...
